Нинi у багатьох храмах мало хто прихиляє колiна. А дехто, навпаки, падає навколiшки тодi, коли цього робити не слiд.
Розiбратися в цьому нам допомагає протоiєрей Євген Заплетнюк, голова мiсiонерського вiддiлу Патрiархiї УАПЦ, кандидат богослов’я.
— Отче, розкажiть, коли потрiбно ставати навколiшки? Скажiмо, можна почути, що на лiтургiї треба кiлька разiв прихиляти колiна…
— Ще з апостольських часiв християни моляться лише стоячи або наколiнах. Сидiти у храмi дозволялось лише дiтям та немiчним. Всiорослi та здоровi люди привчають себе хоч до незначноїаскетичностi, витерпiвши фiзичнi невигоди пiд час богослужiнь.
Якщо стоїш у храмi, то здiйснюєш особистий духовний подвиг,надзвичайно корисний для душi. Той, хто побував на богослужiннiвипадково або буває на них вкрай рiдко, часом може рiзко вiдчутисильну втому, коли стоїть на колiнах, брак повiтря, майженестерпний запах ладану при кадiннi священика. Досвiдченi пастирiнаголошують, що такий стан людини належить не до фiзичної, адуховної сфери. Пiсля щирої сповiдi та Причастя подiбнi негативнiвiдчуття зазвичай швидко зникають.
А стосовно практики молитви на колiнах, то тут може бути незначнарiзниця, залежно вiд конкретної парафiї та настоятеля. Попри це,iснує кiлька особливо важливих моментiв Святої Лiтургiї, пiд часяких вiрнi мають обов’язково ставати на колiна. А тi, хторанiше через власнi немочi сидiв, мусить пiдвестися та схилитиголову.
На колiна обов’язково i завжди слiд ставати пiд час читаннядияконом або священиком Святого Євангелiя. Крiм того, пiд часВеликого входу, коли закiнчать спiвати Херувимську пiсню.Навколiшки треба стояти до часу, коли священик пiсля виголосу
зайде у святий вiвтар з чашою та дискосом. А також — пiд часосвячення Дарiв, коли хор спiватиме “Тобi спiваємо, Тебеблагословимо”. У цей час на святому престолi вiдбуваєтсяосвячення Дарiв — хлiба i вина у найсвятiшi Тiло та КровГосподнi.
Оскiльки мiж православними i греко-католиками у вiровченнi єрiзниця, то греко-католики мають ставати на колiна в iнший час –при виголошенi священика: “Приймiть, споживайте…” Останнiй разпiд час Лiтургiї всi вiрнi стають на колiна пiд час спiвуГосподньої молитви “Отче наш”.
— Чи обов’язково ставати навколiшки? I коли цього робити неварто?
— Богослужбовий устав Православної Церкви забороняє ставати наколiна пiсля Причастя. А також у такi перiоди церковного року:вiд Великодня до вечiрнi П’ятдесятницi, вiд свята РiздваХристового до Богоявлення. Про це навчають нас канони Вселенськихсоборiв. Так само тi, хто вiдвiдує регулярно (щоденно) храмовiбогослужiння, у недiльнi та святковi днi може з благословеннядухiвника на колiна не ставати (15 правило святого ПетраОлександрiйського). Хоч, як вiдомо, саме такi люди нiколи вiдцього й не вiдмовляються.
— Колись священики вчили, що навiть на вулицi треба ставатинавколiшки, якщо людина бачить, що отець iде зi Святими Тайнами.А як тепер?
— Для людини, яка збагнула правдиве значення причастя Тiла iКровi Господнiх для власного духовного здоров’я i спасiння,вiдповiдь очевидна. При всякiй нагодi маємо вiддавати максимальнуповагу та пошану Святим Дарам. Зустрiчаючи священика, що йдепричащати i сповiдати немiчного парафiянина, маємо зробити всеможливе вiд себе, щоб використати цю, нехай навiть i випадковузустрiч з Богом, для власної духовної користi. Якщо це будедоречно, то треба схилити колiна, а якщо нi — лише голову йпоясним поклоном провести священнослужителя.
Вiтатися чи брати в цей момент благословення не потрiбно.Священик у цей час молиться та нi з ким вступати у розмови не маєправа. У нього на грудях — найбiльша Святиня, велич якоїнезбагненна людинi. Тому, пам’ятаючи це, поводитись потрiбноiз розсудливiстю.
Богданна МАРТИНИК
