Моя сваха вже багато років працює в Італії. Коли наші діти одружувалися, вона не змогла приїхати на весілля, зате передала хорошу суму грошей як весільний подарунок. Молода сім’я почала складати на житло та працювати. А я вийшла на пенсію і з’явилося багато вільного часу. Тож через рік після весілля я вже могла няньчити онука. Але я не довго насолоджувалась суспільством онука та своїм заслуженим відпочинком.
У свахи є старенька мама, яка проживає в селі. Нещодавно вона захворіла, а доглянути її було нікому. Мій син пропадав на роботі допізна, а невістка після декрету теж тільки-но влаштувалася на нову фірму. У бабусі є сестра, але вона живе в іншому місті і тільки могла поспівчувати, бо фізично їй було важко дістатися і доглядати сестру.
Якось моя сваха зателефонувала мені з проханням доглянути бабусю. Треба було приготувати їжу та погодувати її, інколи прибрати в хаті. Я погодилася по душевній доброті, але не очікувала, що доведеться доглядати за їх бабусею впродовж 5-ти років.
Я приходила на кілька годин щодня. А потім поверталась додому. З кожним днем сваха все частіше дзвонила і давала нові завдання. Зрештою я почала сидіти з бабусею цілий день до самого вечора, а потім поверталась додому. Мені важко було щодня кататися туди-сюди. І я вирішила, що краще переїду до бабусі на якийсь час, а в моїй квартирі нехай діти поживуть.
Син бачив, як мені важко. А старша дочка свахи щодня дзвонила мені і давала новий список справ. Пізніше вона ставала дедалі прискіпливішою. Сердилась, якщо я щось не встигала зробити або ж зробила не так, як вона хотіла. Так минуло 5 років. Бабусі не стало, і я повернулася до своєї квартири. А діти змогли взяти квартиру в іпотеку, оскільки за цей час у моїй квартирі вони назбирали кошти на перший внесок.
Бабуся встигла залишити заповіт. Вона залишила свій дім дочці, хоч я сподівалася, що вона хоч щось залишить нашим дітям. Сваха думає, що так і має бути, мовляв, вона найближчий родич. Сказала, що заробить гроші та допоможе виплачувати іпотеку дітям. А найприкріше, що ніхто навіть “дякую” мені не сказав за те, що я стільки часу та сил витратила на догляд за їхньою родичкою. Бабусі я була ближче, ніж її онуки та діти, які тільки вказували, що і як я маю робити.
