Я живу в селі вже кілька років, і маю літню сусідку, тітку Галю. Вона самотня мила жінка. Хоча у місті живуть її діти, вони рідко відвідують бабусю. Ми потоваришували із сусідкою, іноді вечорами пили разом чай. А нещодавно бабуся Галя захворіла, і я по-сусідськи сиділа з літньою жінкою, допоки їй не стало легше. Діти живуть далеко, а допомогти треба було одразу.
Дочка бабусі Галі нещодавно народила другу дитину. Вона провідувати маму не могла. Та й загалом родичі бабусі Галі рідко її відвідували. До себе вони теж не могли забрати стареньку, щоб доглядати її, бо в місті у них маленька квартира, тісно.
Щодня бабуся Галя кликала мене через паркан. Іноді вона просила сходити в аптеку, іноді я по дорозі до магазину питала, чи не треба їй щось із продуктів. У мене є дитина і невелике господарство вдома, так що справ вистачало, але не допомогти літній самотній людині я не могла.
Коли сусідка захворіла, я доглядала її два тижні. Готувала їй їжу вдома, прибирала, ходила до аптеки. Бабусі стало легше, і вона почала більше зі мною спілкуватися, розповідати історії з життя, часто питала, як у мене справи. Пізніше до неї навідалася дочка з дітьми, вони одного віку з моїм Мішею. Покликали Мішу до себе пограти, він був у сусідів кілька годин, а потім прийшов сумний і жодного слова не сказав.
Коли я почала розпитувати дитину, в чому справа, вона розповіла, що бабуся зібрала полуницю з городу і пригощала ягодами онуків, а йому жодної не дала і навіть до столу не покликала. Тоді він і пішов додому засмучений, коли побачив, що вся їхня родина почала ласувати ягодами дружно за столом. З того часу я не дозволяла сину ходити до сусідських дітей грати.
Дочка гостювала у сусідки тиждень. А потім зібрала всі гостинці у дві великі сумки та поїхала додому. За дві години після від’їзду доньки бабуся Галя покликала мене до себе. Вона попросила сходити в магазин і купити їй олію із цукром. А я відповіла, що треба було попросити свою дочку, яку вона щедро ягодами пригощала.
Того дня я була втомлена і не підбирала слів. А бабуся на мене образилась і тепер не розмовляє зі мною. Я на неї не злюся, але й служницею не наймалася. А вона чомусь вирішила, що в порядку речей експлуатувати мене і навіть “дякую” за це не сказати.
До доброго дуже швидко звикається. А я не хочу, щоб мною користувались тільки тому, що я менша і добра.
