Сталося це в далекі 80-ті. Коли не було ні інтернету, ні нічого, інженер отримував 130 рублів, а в глухих селах про багато «принад капіталізму» більшість народу навіть не підозрювало.
Простій дівчині з Богом забутого села з Чернігівщини закортіло поступити в Київський ВУЗ. І, як це часто буває, з іспитами вийшло не надто – після чого довелося влаштовуватися на завод і поселятися в робочий гуртожитку.
А коли закінчилися гроші (оскільки столиця вже тоді була містом дорогим) – їх треба було десь знайти. Рідне село – не варіант. І красуня пішла по дівкам дізнаватися – чи можна якось підробити.
Потрібна підробіток за хороші гроші? З твоєї молодістю – так не питання! – посміхнулися досвідчені подруги і пояснили, де потрібно встати ввечері і дочекатися хлопців на машині.
Наївна сільська дівчина 17 років від роду нічого навіть не запідозрила – і, задоволена, махнула на автобусі до вокзалу на вказане місце. Постояла трохи – гальмує поруч машина. Звідти хлопець:
Чому стоїмо? Кого чекаємо?
Мені б грошей заробити трохи.
Посмішка.
Ну, так сідай! Поїдемо – заробиш …
Від’їхали кілометрів зо два, згорнули у двір, привели дівчинку в квартиру.
Ну що, – каже один з хлопців – йди давай в ванну, помий там що потрібно. А ми в кімнаті почекаємо.
Ага! – радісно кивнула красуня, прикрила кімнатну двері і пішла у ванну.
Пацани в кімнаті відкрили шампанське. Врубили музику. Випили небагато. Почекали. Ще почекали. Немає дівки! Так що за фігня, скільки можна…! – пішли за нею. І тільки вийшли з кімнати – перед ними картина Рєпіна.
Підлога в коридорі аж блищить. Ванна і туалет видерти до білосніжного сяйва. Посуд на кухні, який тиждень збирався, перемитий і акуратно складений. А дівчинка закінчує з роками нечищеної від жиру плитою.
Приголомшені пацани таке побачили перший раз в житті. Переглянулися, один сказав «0фігіти!», Витягнув з кишені пачку бузкових 25-рублевок і відрахував Попелюшці 8 штук – 200 рублів.
ОГО! – відкрила очі дівчисько. Це все мені???
Тобі. Бери і їдь додому. Таксі викликати?
Хлопчики! Це ж такі гроші !!! Давайте я вам швиденько ще вікна відмию – а то я не встигла!
